Шановні вболівальники!
Ми продовжуємо робити вас ближчими до гравців сумської «Вікторії». Символічно, що Владислав Хамелюк запросив до нашої рубрики нападника команди Артема Шпирьонка, адже 22-й номер сумчан розповів не менше цікавого, ніж його співкомандники.
Особливий символізм полягає ще й у тому, що Артем є вихованцем рідного сумського футболу. Тож вам, наші вболівальники, буде ще цікавіше читати цю розмову. Ми розпитали його про те, як рідне місто вплинуло на формування його характеру як футболіста, про дебют у професійному футболі та про найбільшу футбольну мрію.
Тож бажаємо вам приємного читання!
— Яким для тебе є ідеальний вихідний день, коли немає тренувань і матчів?
— Люблю на риболовлю з’їздити чи пограти у відеоігри.
— Що для тебе найскладніше під час тренувальних зборів?
— Напевно бігова робота.
— Чи легко тебе вивести на емоції — як на полі, так і поза ним?
— В житті, думаю, важко буде вивести, а от на полі є моменти, які заводять, тому можна сказати, що на футбольному полі я емоційний.
— Хто або що надихнуло тебе обрати саме футбол? Розкажи свою історію в цьому виді спорту.
— На футбол відвів мене тато. Лише не пам’ятаю точно, 5 чи 6 років мені було. Тоді ще не було мого року народження, тому я пішов до хлопців, які на два роки старші були, а потім вже згодом перейшов до своєї вікової категорії.
— Хто найбільше вплинув на твоє становлення як футболіста?
— Думаю, що кожен тренер впливав. Перший тренер зробив свій внесок, і так поступово давали інші тренери.
— Пригадай свій дебют у професійному футболі. Яким був той день і які емоції ти відчував?
— Думаю, коліна точно трусилися. Це було в Другій Лізі, коли я ще грав за «Альянс». Тоді була гра з «Таврією», і десь на 70-й хвилині я вийшов на заміну. І ми тоді перемогли 3:0.
— Опиши себе трьома словами. Який ти футболіст на полі?
— Спокійний, працьовитий та вмотивований.
— Опиши себе трьома словами, як людину.
— Сором’язливий, наполегливий, завжди стараюся працювати до кінця та дисциплінований.
— Що допомагає тобі перезавантажитися після важких матчів або невдалих ігор?
— Відпочинок з сім’єю, прогулянка, якщо є можливість кудись виїхати, то на риболовлю, аби відволіктись від усього.
— Якби у твоєму житті не було футболу, ким ти міг би себе уявити?
— Важко сказати, бо футбол — це як частина життя. Але хотілось би, це як така мрія, відкрити свій магазин речей і працювати в цьому напрямку.
— Чи є у тебе футбольні або життєві принципи, якими керуєшся щодня?
— Чесність, порядність, завжди працювати над собою і не зупинятися на досягнутому.
— Яка найбільша футбольна мрія Артема Шпирьонка?
— Вийти з командою до УПЛ та спробувати свої сили там.
— Ти родом із Сум. Наскільки рідне місто вплинуло на формування твого характеру та життєвих цінностей?
— Дуже сильно вплинуло. Адже моя футбольна кар’єра з дитинства почалася саме в Сумах. Потім дорослий футбол теж у сумській команді. Тому вагомий внесок дало рідне місто.
— У який момент ти вперше відчув, що не помилився, обравши футбол, і що цей вид спорту може стати для тебе чимось більшим, ніж просто захопленням?
— Напевно, коли почалася війна, десь рік пропустив та думав, що з футболом уже все, але потім почав шукати команду. Спочатку в Сумській області грав на область, а потім вже «Вікторія» заявилась. Вже тоді зрозумів: добре, що не залишив футбол.
— Якщо озирнутися назад на свій футбольний шлях, який момент ти вважаєш переломним у своїй кар’єрі?
— Скажу, що цей момент із повномасштабною війною і був переломним.
— Чи маєш передматчеві ритуали або забобони?
— Якихось ритуалів чи забобонів в мене немає. Хіба що перехрестився та побажав собі успіху.
— Які цілі ставиш перед собою на весняну частину сезону?
— Звісно, хочеться перемагати, старатися виграти всі матчі, а там вже як буде.
— Розкажи свою історію у складі нашої команди. Як розпочався твій шлях у «Вікторії»?
— Все почалося перед війною, тоді «Вікторія» з’єднувалася з «Альянсом». «Вікторія» тоді була в Другій Лізі, «Альянс» у Першій. Тоді мене хотіли віддати в оренду, я вже тренувався, здається, зіграв тоді дві товариські гри, якщо не помиляюсь. Коли почалася війна, був рік паузи. І влітку, коли «Вікторія» збиралась, потрапив на перегляд та лишився.
— Що для тебе означає бути футболістом ФК «Вікторія»?
— «Вікторія» — це вже частина мого життя. Коли виходиш на футбольне поле, хочеться віддавати всього себе за цей клуб.
— З ким із гравців нашої команди на полі маєш найкраще взаєморозуміння?
— Думаю, що зі Станіславом Шараєм, розуміємо один одного ще з «Альянсу». А також із Максимом Євпаком, коли я граю під нападником, а він нападник, то теж розуміємо один одного.
— Якби в тебе була можливість поїхати на відпочинок без тренувань з кимось із співкомандників, хто б це був і чому?
— Думаю, що з Максимом Євпаком, бо живемо в кімнаті разом і добре спілкуємось.
— Чи є матч у футболці «Вікторії», який став для тебе найпам’ятнішим? Чим саме?
— Так. Назву не один матч, а два. Перший — кубковий з «ЛНЗ», коли ми перемогли їх по пенальті. А також ще один кубковий матч проти «Ворскли», коли забив свій перший дебютний гол.
— Чи є в тебе матч, який хотів би переграти ще раз? І чому?
— В період, коли я був на травмі, хотів би переграти саме ті матчі та допомогти команді.
— І наостанок: що б ти хотів сказати нашим уболівальникам?
— Хотів би подякувати за підтримку. Зараз не легкий час, мало граємо в Сумській області. Підтримуйте нас, граємо для вас і стараємося. Хочемо кожну гру дарувати вам перемогу.
Ми щиро вдячні Артему за те, що поділився з нами своєю історією. Це була цікава та щира розмова. Сподіваємося, що вам також було не менш цікаво, і після цього інтерв’ю ви ще на крок стали ближчими до гравців нашої команди.
Ну і за традицією, герой випуску обирає свого співкомандника для наступного інтерв’ю. Тож Артем вирішив, що своєю історією з клубною пресслужбою має поділитися Владислав Савицький.
Тож очікуйте на новий випуск і нову історію від гравця нашої команди!
