Шановні вболівальники!
Новий день — нова історія. Сьогодні на відверту та щиру розмову завітав юний і амбітний воротар нашої команди — Назар Юрченко. Гравець із великими мріями, щирим характером та емоціями, які не завжди видно за межами футбольного поля.
Як зізнався сам Назар, це його перше велике портретне інтерв’ю. Зазвичай перше інтерв’ю в житті давати непросто, але ще один молодий гравець нашої команди чудово впорався із цим викликом та був максимально щирим у розмові з пресслужбою клубу.
Ми знали, що одного дня настане момент, коли зможемо познайомити вас ближче з тим, хто захищає ворота нашої команди. Хлопець, якого колись тато водив на боротьбу, зрештою вирішив пов’язати своє життя з футболом. І сьогодні він — гравець футбольного клубу «Вікторія».
Тож запрошуємо вас до прочитання відвертої історії першого номера нашої команди.
— Розкажи трохи про свою родину. Як тебе виховували?
— Батько мене завжди вчив бути ввічливим та дисциплінованим. Із самого дитинства водив мене на спорт, на боротьбу, вчив підтягуватися на турніках з самого малечку. А мама завжди за мене хвилювалась та турбувалася. Батьки для мене це найголовніші люди, завдяки яким в мене є все те що я маю.
— Давай пригадаємо дитинство. Як ти навчався у школі? Чи є щось із тих знань або досвіду, що допомагає тобі зараз у футбольному житті?
— До 8 класу я добре навчався, на 9–10 балів, а вже після восьмого на 7–8. Так математика та українська мова.
— А який улюблений предмет був у школі?
— Фізкультура та англійська мова.
— Назаре, аналізуючи твій Instagram, можна помітити, що твоє серце зайняте. Розкажи, як ти познайомився зі своєю другою половинкою і як починалися ваші стосунки?
— Я сам по собі не дуже романтичний. А познайомилися ми просто, пішовши на прогулянку. Я з товаришем, моя дівчина була з подругою. Ось так ми й почали спілкуватися, і потім вже почали відносини.
— Чи легко тебе вивести на емоції в житті?
— Не можу сказати що легко, але й також не можу сказати що важко, десь посередині.
— А на тренуваннях, під час матчів?
— Щоб вивести прямо то ні. Я емоційний, але на провокації не ведуся.
Ми вирішили продовжити опитувати співкомандників кожного героя випуску, тож запропонували Назару відгадати, хто з команди поставив йому два наступних запитання. Одразу попередили, що це був не Владислав Савицький. Перший номер команди довго намагався вгадати: спочатку назвав Юрія Дудника, потім Олександра Литвиненка, далі — Олександра Чернова, але не вгадав. Та все ж за допомогою підказок пресслужби Назар дав правильну відповідь — це був 31-й номер команди, воротар Владислав Кучерук.
— Як відреагували батьки на те, що ти будеш займатися футболом?
— Добре відреагували. Мама одразу підтримала, а тато спочатку хотів, щоб я займався боротьбою, але згодом зрозумів, що футбол мені цікавіший.
— Крім футболу, чим ще цікавишся? Що ще до вподоби?
— Багато чим цікавлюся. Розвиваю себе не лише у футболі, а й в інших сферах, наприклад у бізнесі. Подобається прокидатися з метою на день, щоб не витрачати його даремно.
— Хто або що надихнуло тебе обрати саме футбол?
— Це був напевно другий клас, і після школи я побачив гарну футбольну форму на однокласнику, і захотів теж. Сказав мамі що хочу на футбол
— Коли ти зрозумів, що хочеш бути саме воротарем? Чому обрав саме цю позицію?
— Я починав тренуватися на польовій позиції, інколи ставав на тренуваннях у ворота, і мій перший тренер підійшов і запитав чи не хочу я стати у ворота, можливо побачив що я мобільний, не боюсь м’яча. Мені подобалось впринципі. Я сказав що можна спробувати. І так все й почалося
— Чи була думка грати на позиції польового гравця?
— Так, звісно, до 10 років була така думка. Грав би, напевно, під нападником.
— Якими були твої перші воротарські рукавиці?
— Найперші воротарські рукавиці, які мені купили батьки, були звичайні з ринку, але з емблемою «Арсеналу» замість бренду.
— Хто з воротарів був твоїм кумиром у дитинстві? На кого ти рівнявся?
— Касіліас, Ноєр та Буффон
— Який тренер найбільше вплинув на твоє становлення у футболі?
— Не хочу виділяти одного. Адже всі тренери по своєму вплинули на мене, і я всім вдячний
— Яку найціннішу пораду давав тобі тренер?
— Не слухай критику та грай на своїх сильних якостях
— У кожного воротаря свій стиль гри. Якщо говорити про українських воротарів, чий стиль тобі найближчий?
— Зараз із зарубіжних мені подобається Давід Рая, мені здається за профайлом ми трохи схожі, тому що він невисокий і я не високий, швидкий сам по собі, ногами добре грає. А з українських, якщо зараз брати то мені подобається Дмитро Різник
— Опиши себе трьома словами. Який ти воротар?
— наполегливий, працьовитий та допитливий
— Хто в нашій команді б’є найсильніший удар?
— Євпак Максим
— Над чим воротарю найважче працювати на тренуваннях?
— у кожного по різному. Для мене особисто, найскладніший елемент це гра на виходах
— Якими рисами, на твою думку, повинен володіти хороший воротар?
— лідерські якості, хороша гра на лінії, не боятися помилок, нести для своєї команди впевненість, щоб коли футболісти грали, щоб знали що удар не залетить, і також активним має бути воротар
— Розкажи свою історію в нашій команді.
— Я пішов з «Інгульця» U-19, потім потрапив у «Нафтовик» Охтирку. Потім сюди мені потрапити допоміг батько: ігри в мене були за «Нафтовик», а от тренувань не було. Це така цікава історія. Мій тато просто поцікавився, чи можна мені приїхати на тренування. Сказали, щоб я надіслав свій профайл. Надіславши це у Viber, мені сказали на наступний день приїхати на тренування. Я приїхав, потренувався. Хвилювався, аби не сказали, щоб більше не приїжджав. Та все ж мені сказали, щоб приїжджав тренуватися. Я зрадів дуже сильно, бо мені тренери подобалися та і сама команда, а ще поруч із домом. Тож я старався далі працювати.
— Чи легко тобі було знайти спільну мову з більш досвідченими воротарями — Владиславом Кучеруком та Олександром Литвиненко?
— Дуже легко. Вони дуже добрі, вони допомагають завжди, підказують. Немає такого що вони ходять та кажуть, що я малий. Вони завжди підтримають, допоможуть та підкажуть
— Що для тебе означає «Вікторія»?
— Це команда мого міста, команда з якою в мене по факту перший професійний контракт, тому можу сміливо сказати, що це моя рідна команда
— Яка найбільша футбольна мрія Назара Юрченка?
— показати українським тренерам, що воротар не обов’язково має бути великим
— Якби не футбол ким би був?
— Думаю, якимось підприємцем
— І на останок, щоб ти хотів сказати нашим вболівальникам
— Вірте в нас
Наша пресслужба щиро вдячна Назару за те, що він відверто розповів нам про себе. Сподіваємося, що після цього інтерв’ю ви стали ще на крок ближчими до гравців нашої команди.
Це був юний та амбітний воротар із великою футбольною мрією, який щиро цінує можливість бути частиною рідної команди.
Наступного героя перший номер обрав одразу, не роздумуючи. Тож зовсім скоро ви ще ближче познайомитеся з воротарями нашої команди — на відверту розмову до пресслужби завітає 32-й номер «Вікторії», досвідчений голкіпер сумчан Олександр Литвиненко.
Слідкуйте за оновленнями, щоб не пропустити новий випуск!
