Дорогі вболівальники!
Наша прес-служба продовжує знайомити вас із гравцями футбольного клубу «Вікторія». Сьогодні героєм нашого інтерв’ю став нападник команди – Максим Євпак. Попри молодий вік, він уже демонструє впевнену та результативну гру у складі сумчан, а його футбольна історія сповнена праці, мотивації та великих мрій.
Максим розповів про свій шлях у футболі, найпам’ятніший матч у кар’єрі, гордість представляти команду Сумщини та бажання одного дня одягнути футболку національної збірної України. Для нього футбол – це не просто гра, а частина життя, без якої він себе не уявляє. А головною підтримкою та мотивацією для гравця залишаються родина й кохана дівчина.
Про аналіз після матчів, роботу над помилками, атмосферу в команді та багато іншого – в інтерв’ю з 15 номером «Вікторії» Максимом Євпаком.
Приємного прочитання!
-Максиме, наша прес-служба вітає тебе на інтерв’ю! Тож давай почнемо із легких бліц-запитань. Відповідай коротко, перше, що спаде на думку!
-Добре, давай
-Кумир дитинства?
-Немає такого. Але завжди подобалась гра Кріштіану Роналду
-Гол, який пам’ятаєш найбільше?
-Мабуть, скажу, що це мій перший гол у Першій Лізі
-Музика чи тиша перед грою?
-Музика
-Якби зараз у тебе була можливість поїхати на відпочинок без тренувань та взяти когось із партнерів по команді. Хто б це був? І чому саме з ним?
-Двох партнерів по команді можна назвати?
-Так, звісно
-Артем Шпирьонок та Олександр Чернов
-А чому саме їх?
-Зі Шпирьонком ми давно знайомі, та й живемо в одній кімнаті, і взагалі якось постійно разом. А з Черновим ми з ним на базі постійно разом, тому можу сказати, що ми найкращі друзі.
-Ну що ж, з бліц-питаннями ми закінчили. Давай перейдемо вже безпосередньо до запитань, які зможуть ближче познайомити вболівальників з тобою. Ти готовий?
-Так, звісно
-Давай пригадаємо твоє дитинство. Яке воно було? Як тебе виховували?
-Батьки виховували суворо але справедливо. Бувало, і ременем можна було отримати, й в кутку постояти — це було нормально. Батьки виховали мене добре, жодного поганого слова ніколи не сказав і не скажу
-Якою ти був дитиною: слухняною чи, навпаки, розбишакою?
-Як всі інші діти, інколи був слухняний, а деколи міг зробити шкоду, за що й отримував. Жодного разу не було такого, що якісь витівки сходили мені з рук, завжди за це або наказували, або ж говорили: «Що так робити не можна», то я на цьому і вчився. Я був як всі нормальні діти
-Які були улюблені предмети в школі?
-Біологія подобалась і фізкультура, звичайно. Я не скажу, що прямо фанатів від навчання, але батьки завжди говорили, що потрібно вчитися, тому завжди старався всі предмети вчити
-Щось зі шкільних знань зараз тобі допомагає у футболі?
-Прямо щоб сказати у футболі то виділити якийсь предмет важко , адже професіональний футбол і школа не сильно пересікаються , але для свого розвитку звичайно кожен предмет важливий.
-Хто або що надихнуло тебе обрати саме футбол? Розкажи свою історію в цьому виді спорту
-Думаю, це тато. Він у мене сам грав у футбол, тож прищепив це все з дитинства. Пам’ятаю, у 6 років він привів мене вперше на футбол, мені дуже сподобалось, і так і пішло. Тому я вважаю, що це тато
-Як реагуєш на нереалізовані моменти?
-Аналізую та стараюся якомога швидше забути
-Що тебе найбільше мотивує у футболі?
-Просто гра у футбол. Також хочеться допомагати команді, плюс у самого є свої цілі, тож я ставлю їх перед собою і намагаюся реалізовувати
-Максиме, продовж фразу: «Футбол для мене — це…»
-Задоволення
-Опиши себе трьома словами. Який ти футболіст?
–Дисциплінований
-Так, добре. Ще два
– Спокійний
-Можливо, цих двох достатньо?!
-Спробуй ще одним словом себе описати
-Давай ще додам — працьовитий
-Чудово. Який ти поза футболом? Чим любиш займатися у вільний час?
-Спокійний. Люблю проводити час із дівчиною , переглядати фільми або пограти в комп’ютерні ігри з друзями
-А чи легко тебе вивести на емоції?
-Думаю, що в житті ні, а от під час гри бувають деякі моменти, але щоб прямо вивести із себе, то, мабуть, ні
-Відштовхуючись від твоєї відповіді, постає запитання: Максим на футбольному полі та в житті — це дві різні людини?
-Дві різні людини
-Тепер улюблене питання твоїх партнерів по команді: якби не футбол — ким би був?
– Можливо створив би свій маленький бізнес , який приносив би задоволення. Хоча думаю, що все одно було б пов’язано з футболом, можливо тренував би діток
-Добре. Давай тепер поговоримо про нашу команду, а саме хочеться більше дізнатися твою історію у «Вікторії».
-Я прийшов, як тільки відроджувалася команда, мене запросили на перегляд. До «Вікторії» я був у «Ниві Бузовій» із Сашком Литвиненком, і він теж повпливав, щоб мене взяли на перегляд. Прийшов, потренувався, зіграв три гри, забив, не пам’ятаю, здається, десь два м’ячі, і так сталося — підписав контракт
-З ким із гравців нашої команди в тебе на полі найбільша взаємодія?
-Мабуть, із атакувальними гравцями. Це і Станіслав Шарай, Артем Шпирьонок, з Олександром Черновим та Данилом Книшем
-Якщо взяти саме зараз, нинішній час: що для тебе означає бути гравцем «Вікторії»?
-Це змога представляти команду Сумщини. В нас є багато вболівальників, які слідкують, і це велика честь — представляти цю команду. І є відповідальність за свої дії, тому дуже відповідально потрібно ставитись до цього.
-Чи є в тебе найпам’ятніший матч у футболці «Вікторії»? І який саме?
-По емоціях це кубкова гра проти «ЛНЗ», коли ми перемогли по пенальті. Ну і також ті матчі, в яких я забивав голи, теж найпам’ятніші
-Трішки поринемо в минуле. Пам’ятаєш свій перший матч у професійному футболі?
-Так
-Опиши його. Які емоції відчував?
-Це було в Одесі проти «Реал Фарм», я тоді грав за «Ниву Бузову» в Другій лізі. Я тоді не мав грати, але тренер сказав піти просто порозминатися на брівці. Йде вже десь 60 хвилина, тренер кличе до себе. Вийшов, нічого такого особливого не було, просто намагався допомагати команді. Ми тоді перемогли. До виходу на поле хвилювався, але вже коли вийшов та почав грати, хвилювання зникли
-Що допомагає тобі перезавантажитися після важких матчів?
-Це час із близькими, дуже допомагає. Загалом у мене немає такого, щоб я сильно переймався через невдачі, просто аналізую свої та командні дії та рухаюсь далі
-Яка найбільша футбольна мрія Максима Євпака?
-Зіграти за збірну України — це одна із таких найбільших
-Ти віриш у футбольні прикмети чи забобони? Бо зазвичай говорять, що футболісти — це забобонні люди
-Ні, не вірю. Ритуалів перед матчами немає, виходжу на поле лише з одною метою
-Чи маєш ти якісь футбольні чи життєві принципи, якими керуєшся щодня?
-Намагаюся не відбивати номер, а виконувати все на максимум, навіть якщо щось не виходить, то працювати далі
-Чи є матч, який хотів би переграти?
-По емоціям хотілось би відчути ту атмосферу як у кубковій грі з ЛНЗ де перемогли по пенальті . А так кожен матч по-своєму особливий, навіть якщо це поразка
-Цього сезону в нашої команди було пониження в турнірній таблиці, йшли серії поразок, але вже з часом — такий зліт, смуга переможних матчів. Як особисто на тебе вплинув цей період?
-Звичайно, коли команда не виграє або є ігри, де могли виграти, або внічию грали, звісно, це впливає. І ми молодці, що змогли вибратися з цього становища і змогли покращити для себе турнірне становище. І я думаю, кожен отримує задоволення від футболу, адже почали робити те, що вимагали від нас тренери, і тоді намагалися, але я не знаю, як це описати. Просто десь щось не виходило
-А про гру з «Інгульцем» що можеш сказати, адже ми вели в рахунку (2:0), і тут на останніх хвилинах суперник зрівнює рахунок?
-Там самі винні, самі допустили помилок. Звинувачувати когось немає сенсу. Просто потрібно працювати та готуватися краще
-Яка твоя найсильніша риса, як футболіста?
-Всі говорять, що це швидкість та удар, тому, можливо, й справді саме ці риси
-От ми поговорили про те, що тебе надихає у футболі, а якщо поза футболом?
-Близькі люди, котрі мене оточують: батьки та дівчина, саме вони надихають мене. Загалом заради них граю, заради прізвища та свого майбутнього
-А яка твоя мрія поза футболом? Якщо ти сказав, що футбольна мрія — це грати за збірну України
-Створити хорошу сім’ю, в якій буде мир та злагода, побудувати будинок і жити там, відпочивати на старості років
-Ну і вже традиційно наше останнє питання: що б ти хотів сказати нашим вболівальникам?
-Підтримуйте нас, ми стараємось виходити на кожну гру і налаштовуватися на перемогу, але бувають невдачі, тому ми хочемо, аби ви були з нами, незалежно від результату, а ми будемо робити від себе максимум
Наша прес-служба щиро вдячна Максиму Євпаку за цікаве та змістовне інтерв’ю. Тепер ви, наші вболівальники, ще на крок стали ближчими до гравців нашої команди та змогли краще познайомитися з одним із нападників «Вікторії».
Проте попереду на вас чекає ще багато цікавого, адже ми й надалі продовжимо знайомити вас із футболістами нашої команди. Тож уже зараз анонсуємо нового гостя нашої рубрики – футболіста, якого знають усі вболівальники «Вікторії», а його голи неодноразово заряджали команду рухатися до перемоги.
Наступний герой нашого інтерв’ю – гравець із досвідом виступів в Українській Прем’єр-лізі, 25 номер нашої команди – Станіслав Шарай.
